На відміну від Європи, де мігранти часто отримують доступ до державної системи охорони здоров’я разом зі статусом проживання, у Таїланді державна медицина для іноземців практично недоступна — незалежно від типу візи. Розбираємось, яке страхування дійсно працює.
Державна система не покриває іноземців
Тайська державна схема — Universal Coverage Scheme (відома як «30-баттова» програма), яку адмініструє National Health Security Office (NHSO), — охоплює тайських громадян і не поширюється на іноземців-нерезидентів. Це стосується всіх категорій: DTV, безвізового перебування, пенсійних та інших довгострокових віз без офіційного трудового договору.
Єдиний державний механізм, доступний іноземцю, — це обов’язкове соціальне страхування для офіційно працевлаштованих (див. нижче). Для всіх інших єдиний реальний варіант — приватне медичне страхування.
Офіційно працевлаштовані: страхування через SSO
Іноземці, які легально працюють у Таїланді за трудовим договором (тобто мають work permit — див. статтю про дозвіл на роботу), підлягають тим самим обов’язковим внескам до Фонду соціального страхування (Social Security Office, SSO), що й тайські працівники:
- 5% від зарплати утримується з працівника;
- 5% від зарплати сплачує роботодавець;
- з 1 січня 2026 стеля розрахункової зарплати зросла до 17 500 бат/міс., підвищивши максимальний внесок з кожного боку з 750 до 875 бат/міс.
Внесок дає право на медичне страхування (лікування у прикріпленому закладі), допомогу з материнства, інвалідності, у разі смерті та безробіття — нарівні з тайськими працівниками.
Приватне страхування: коли воно обов’язкове
Для деяких типів віз приватне медичне страхування — формальна умова в’їзду чи продовження перебування. Найвідоміший приклад — non-immigrant O-A (типова пенсійна віза, від 50 років): вимога діє з 31 жовтня 2019 року, але сама сума покриття з того часу змінилась. Раніше вимагався окремий поділ — 40 000 бат амбулаторне + 400 000 бат стаціонарне лікування. Наразі (станом на 2026 рік) Служба імміграції спростила вимогу до єдиного загального ліміту:
- 3 000 000 бат (або 100 000 USD) — сукупне покриття амбулаторного й стаціонарного лікування, без обов’язкового поділу на категорії.
Візи без такої вимоги (звичайна non-immigrant O, DTV та інші) формально не зобов’язують мати страховку, але без офіційного доступу до державної системи будь-яке лікування іноземця без страхування й без SSO оплачується повністю з власної кишені — приватні лікарні у великих містах (Bangkok, Phuket, Chiang Mai) орієнтовані на платних пацієнтів і не дешеві.
Що робити далі
- Якщо плануєш працювати за трудовим договором у тайській компанії — уточни в роботодавця реєстрацію в SSO і збережи довідку про внески.
- Якщо переїжджаєш за DTV чи іншою візою без офіційного працевлаштування — оформи приватне медичне страхування ще до виїзду; порівняй пропозиції кількох міжнародних страховиків, що працюють у Таїланді.
- Плануєш non-immigrant O-A (пенсійну візу) — заздалегідь підбери поліс із загальним покриттям не нижче 3 000 000 бат (100 000 USD) і документально підтверджений сертифікат страховика.
- Тримай при собі контакти найближчої приватної лікарні у своєму місті проживання — державні лікарні для іноземців без страховки й довідки SSO також платні.
Перевірено 18.07.2026: усі три факти статті звірено проти незалежних актуальних джерел 2026 року. Вимога до страхування для non-immigrant O-A змінилась з часу попередньої перевірки — стару вимогу (окремо 40 000/400 000 бат) замінено на єдиний ліміт покриття 3 000 000 бат (100 000 USD), стаття оновлена відповідно. Повний офіційний текст sso.go.th і наказу Immigration Bureau напряму переглянути не вдалось — інформація узгоджена з кількох незалежних спеціалізованих джерел (International Insurance, DLA Piper, Pacific Cross Health та інші). Перед прийняттям рішень щодо страхування звірте актуальні умови на sso.go.th або в ліцензованого страхового брокера в Таїланді.