На відміну від Європи, де мігранти часто отримують доступ до державної системи охорони здоров’я разом зі статусом проживання, у Таїланді державна медицина для іноземців практично недоступна — незалежно від типу візи. Розбираємось, яке страхування дійсно працює.
Державна система не покриває іноземців
Тайська державна схема — Universal Coverage Scheme (відома як «30-баттова» програма), яку адмініструє National Health Security Office (NHSO), — охоплює тайських громадян і не поширюється на іноземців-нерезидентів. Це стосується всіх категорій: DTV, безвізового перебування, пенсійних та інших довгострокових віз без офіційного трудового договору.
Єдиний державний механізм, доступний іноземцю, — це обов’язкове соціальне страхування для офіційно працевлаштованих (див. нижче). Для всіх інших єдиний реальний варіант — приватне медичне страхування.
Офіційно працевлаштовані: страхування через SSO
Іноземці, які легально працюють у Таїланді за трудовим договором (тобто мають work permit — див. статтю про дозвіл на роботу), підлягають тим самим обов’язковим внескам до Фонду соціального страхування (Social Security Office, SSO), що й тайські працівники:
- 5% від зарплати утримується з працівника;
- 5% від зарплати сплачує роботодавець;
- з 1 січня 2026 стеля розрахункової зарплати зросла до 17 500 бат/міс., підвищивши максимальний внесок з кожного боку з 750 до 875 бат/міс.
Внесок дає право на медичне страхування (лікування у прикріпленому закладі), допомогу з материнства, інвалідності, у разі смерті та безробіття — нарівні з тайськими працівниками.
Приватне страхування: коли воно обов’язкове
Для деяких типів віз приватне медичне страхування — формальна умова в’їзду чи продовження перебування. Найвідоміший приклад — non-immigrant O-A (типова пенсійна віза, від 50 років): з 31 жовтня 2019 року для першого отримання чи продовження такої візи потрібне підтвердження страхування з мінімальним покриттям:
- 40 000 бат — амбулаторне лікування;
- 400 000 бат — стаціонарне лікування.
Візи без такої вимоги (звичайна non-immigrant O, DTV та інші) формально не зобов’язують мати страховку, але без офіційного доступу до державної системи будь-яке лікування іноземця без страхування й без SSO оплачується повністю з власної кишені — приватні лікарні у великих містах (Bangkok, Phuket, Chiang Mai) орієнтовані на платних пацієнтів і не дешеві.
Що робити далі
- Якщо плануєш працювати за трудовим договором у тайській компанії — уточни в роботодавця реєстрацію в SSO і збережи довідку про внески.
- Якщо переїжджаєш за DTV чи іншою візою без офіційного працевлаштування — оформи приватне медичне страхування ще до виїзду; порівняй пропозиції кількох міжнародних страховиків, що працюють у Таїланді.
- Плануєш non-immigrant O-A (пенсійну візу) — заздалегідь підбери поліс з покриттям не нижче 40 000/400 000 бат і документально підтверджений сертифікат страховика.
- Тримай при собі контакти найближчої приватної лікарні у своєму місті проживання — державні лікарні для іноземців без страховки й довідки SSO також платні.
Повний текст сторінок офіційних органів (sso.go.th, NHSO) не вдалось переглянути під час перевірки — sso.go.th віддав лише навігаційну структуру тайською мовою без конкретних тарифів, а іншого офіційного джерела з підтвердженими цифрами знайти не вдалось. Інформація зібрана з узгоджених вторинних джерел (Pacific Prime, Omni HR, ThaiEmbassy.com), тому стаття має статус draft. Дата перевірки: 14.07.2026. Перед прийняттям рішень щодо страхування звірте актуальні умови на sso.go.th або в ліцензованого страхового брокера в Таїланді.